вівторок, 17 квітня 2012 р.

Сон

Передивившись чудові світлини ,вирішив і собі з'їздити в ліс,щоб пофотографувати сон-траву.З'їздив якраз вчасно,бо квіти,до мого подиву,вже майже відцвілись.За моїми розрахунками вони повинні були зацвісти за тиждень-півтора,але на місці їх зростання була проведена вирубка лісу,що зумовило краще прогрівання грунту сонцем і,як наслідок,більш ранній початок сезону цвітіння.
Походивши поміж кущиками сон-трави,квіти якої вже пообсипалися,ледве знайшов декілька квіток,які,очевидно,зацвіли трохи пізніше і ще не втратили своєї привабливості і які дали мені можливість зробити декілька знімків.

Весняна прогулянка Мошногір'ям

Сьогодні,побачивши,що на вулиці встановилася сонячна погода,вирішив вибратись десь на природу.Дальніх маршрутів з огляду на нефотографічний прогноз погоди не планував,тож незапланована поїздка мала бути недалекою.Швиденько прикинувши,що красиві пейзажі мають бути в районі Мошенських гір,де саме в цей час розливається річечка з чудернацькою назвою Ірдинка,вирішив поїхати саме туди.
Коли скресає крига на Ірдинських болотах,з яких і бере свій початок Ірдинка,тала вода затоплює велику площу Ірдинсько-Мошногірського лісового масиву.Видовище доволі красиве.Але з огляду на те,що утворені озера порівняно швидко висихають,бажаючим помилуватися цим видовищем зволікати не варто.
Не будучи впевненим в сталості погоди,вирішив довго на одному місці не тупцювати і трохи піднятися в гори.
На пагорбах весна буяє повним ходом!
Пофотополювавши таким чином деякий час,вирішив змінити дислокацію.Була в мене думка пройтися десь далі в бік Ірдинських боліт,але погода несподівано почала псуватися.Небо затягли сірі важкі хмари і почав накрапати дощ.Ні́чого робити-довелося йти на зупинку автобуса.

пʼятницю, 6 квітня 2012 р.

Холодноярський Мотронинський монастир

Сьогодні пропоную помандрувати до Холодного Яру.Серцем цієї чарівної місцевості є Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир.Чому Мотронинський?На це питання відповідь дає старовинна легенда.
І хоча це лише легенда,ще ні одне історичне джерело краще за неї не пояснило історію походження цього монастиря,якому судилась тяжка доля:згоряти в боротьбі з ворогами,щоб потім,подібно птахові-Феніксу,відновлюватися з попелу і знову звати до боротьби за волю.
Легенда розповідає,що в часи князювання Ярослава Мудрого на місці стародавнього язичницького капища збудував нову фортецю князь Мирослав,Смілянський воєвода.Повертаючись з переможного походу,він вирішив перевірити пильність фортечної залоги на чолі з молодою княгинею Мотрею.Для цього він переодягнув своїх воїнів в печенізький одяг.Як виявилось,пильність була на висоті,бо княгиня власноруч влучила з лука в печенізького ватажка,яким вбрався Мирослав.На руках своєї коханої дружини він і помер.Княгиня Мотрона з горя і розпуки наказала затопити лодію з тілом чоловіка,а сама постриглася в черниці.На місці ж фортеці  заснувала чоловічий монастир,на пам'ять про коханого чоловіка.З тих пір ,ніби,і зветься монастир Мотриним...
Може здатись дивним,але в наш час ця легенда,яка більше схожа на казку,знайшла наукове підтвердження.Спеціалісти-гідрологи,які працювали в цій місцевості,виявили,що яр,в якому зараз знаходиться Свято-Онуфрієвське джерело(попід самим монастирем),є ніщо інше як старе русло річки Косарки,яка в ті літописні часи була судоходною.Косарка впадала в Тясмин,який на той час був правим основним рукавом Дніпра.Так що лодії  могли вільно заходити до самої фортеці.Саме так це було,чи трохи інакше,але з впевненістю можна сказати,що легенди на пустому місці не народжуються.
Недовго процвітала новостворена обитель,бо вже протоптали стежки на Русь ординські завойовники.Мотрин монастир було спалено,а майже всі монахи загинули в боротьбі.Кілька століть лише одинокі подвижники переховувалися в печерах.На козацьку добу припадає новий виток розвитку обителі.Гетьман П.Сагайдачний взяв монастир під свою опіку і обитель стає духовним центром Зопорожжя.В цей час монастир укріплюється,розбудовується.Саме в цей героічний час прокопуються таємні підземні ходи ,підземні церкви та схрони.Холодний Яр попід землею з'єднується с Суботовим,Чигирином,іншими монастирями.Розповідають про підземні ходи,по яких вільно міг рухатись вершник на коні.В монастирі існував шпиталь для поранених і літніх запорожців.Траплялося,що козак приїздив сюди доживати віку,але,набравшись сили від цілющого монастирського джерела,знову повертався на Січ,щоб воювати з ворогами.
Під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького монастир знову опиняється в вихорі історичних подій.Мотронинські ченці допомагали козакам де порадою,а де і своєю міцною рукою.За це під час Руїни обитель не раз розплачувалась,попадаючи під шляхетські напади і руйнації.А під час оборони Чигирина 1677-1678рр.монастир остаточно було стерто з поверхні землі,тепер вже турками.Але вже вдруге свята обитель відбудовується.І під час Коліївщини знову опиняється в горнилі боротьби за волю і долю.Саме ченці монастиря на чолі з ігуменом Мельхіседеком Значко-Яворським посвятили ножі гайдамакам в монастирському ставку,який з тих пір став зватися Гайдамацьким.
Нинішня кам'яна Троїцька церква збудована на місці старої дерев'яної,в якій вінчалися Богдан Хмельницький з Ганною Сомківною.Зважаючи на історію монастиря російська царська влада побоювалась нових хвиль спротиву з Холодного Яру і в 1911 році монастир було перетворено на жіночий.Незважаючи на це монастир активно включається в національно-визвольну боротьбу і стає центром Холодноярської республіки.Багато монахинь допомагали повстанцям,працюючи розвідницями і зв'язковими.Майже 10 років скликав Мотрин дзвін борців за волю України.Совдепія,коли врешті-решт подолала повстанців,цього обителі не простила,і зруйнувала,на цей раз вже втретє...
Але більшовикам не вдалося хоч би для чого пристосувати монастир і він багато років простояв пусткою,піддаючись руйнації.Якийсь час тут створили комуну,але більшовикам було незатишно у цьому ворожому для них лісі і комуна швидко розпалася.Пізніше були плани створити тут лепрозорій,але,на щастя,не склалося.
З 1991 року починається відродження монастиря,але,на жаль,українська святиня потрапляє в руки Російської православної церкви
Не дивлячись на протести істориків була збудована нова келійна будівля,яка повністю дисгармонує з будівлею Троїцької церкви
Біля монастиря завжди йде жвава торгівля медом,сувенірами,виробами ручної роботи
Поруч з монастирем є цілюще Свято-Онуфрієвське джерело,вода з якого ще козаків зцілювала від багатьох хвороб.Особливість води полягає в тому,що вона містить срібло і радон в концентраціях,які найбільш корисні для людини
Попивши цілющої водички і кинувши в джерело монетку,щоб повернутися сюди ще,знову прямуємо до монастиря.На подвір'ї є чимало нових будівель
Новий монастирський погріб зовсім не схожий на старий
Монашки освоюють нові аграрні технології
і стару сільськогосподарську техніку
Церкву активно" прикрашають"
На подвір'ї монастиря стараннями монашок розкинувся чималий черешневий(і не тільки)сад
Пора вже вертатися додому.Коли вийшов за межі монастиря,то помітив,що біля монастирської брами лежить симпатичний песик.Мабуть той,біля будки якого на території було написано: "Собаку не злить и не гладить!"