Мандрівка до Мліїва і не тільки

Користуючись тим,що на вулиці дощ,і плани на вихідний порушені,вирішив написати про свою минулорічну подорож до Мліїва.З огляду на те,що в Мліїві цікавинок для огляду не так багато,вирішив їхати з Черкас через Смілу-Городище,щоб трохи урізноманітнити програму.

Перша цікавинка чекає нас вже в селі Теклине Смілянського району.Це млин,побудований в 1907 році і не так давно відреставрований.

Млин чудово вписується в навколишній пейзаж,доповнюючи його.

Можна зайти всередину і переконатися,що млин повністю діючий,достатньо лише розблокувати механізм і зорієнтувати вітряк відносно вітру.

Далі шлях пролягає до міста Городище,в центрі якого нас зустрічає ошатна Михайлівська церква,збудвана на замовлення власника Мошно-Городищенського маєтку графа Воронцова архітектором Д.Торічеллі,який трохи раніше спроектував і збудував Преображенську церкву в Мошнах.

Від Городища до Мліїва-рукою подати.Власне,мене цікавив Платонів хутір,де колись розташовувалась родинна садиба вчених-помологів і меценатів Симеренків.Зараз тут розташований інститут помології ім.Л.П.Симеренка,який разом з Михайлівською церквою Городища і родинною церквою Симеренків входять до туристичного маршруту "Золота підкова Черкащини"

Тут в 1860 році Т.Г.Шевченко отримав від Платона Симеренка,батька видатного помолога,кошти на видання "Кобзаря".

На території садиби інституту розкинувся чудовий парк,прохолодою якого так приємно скористатись в літню спеку.

Також,як я вже казав,в Мліїві збереглася і стараннями екс-губернатора Черкащини О.Черевка відреставрована родинна церква Симеренків.

Приємно,що при реставрації церкви не використовували ультрасучасні будівельно-оздоблювальні матеріали .Церква відноситься до Київського патріархату.Для порівняння-Московська церква в тому ж Мліїві

Ще трохи поблукавши околицями Мліїва і не маючи змоги,з огляду на суботу(країна маразмів!) потрапити до музею Симеренків,прямую в бік села Ірдинь.Тут на місцях покинутих торф'яних розробок утворились великі озера з чудовим видом на Мошногірський кряж,які язик не повертається назвати болотом.

Намилувавшись озерами і поговоривши з рибалками,їду в бік села Дубіївка.Не доїжджаючи села з лівого боку розташований об'єкт,на який варто звернути увагу.

В селі Дубіївка зустрічаємо ще одну цікавинку "з цієї серії".

В Дубіївці моя мандрівка закінчується.Залишилися якісь 20 км до Черкас.Куди проляже нова мандрівка?Час покаже...

Вереміївський скансен "Козацькі землі України"

Неодноразово чув,що в селі Вереміївка Чорнобаївського району Черкаської області уродженець села мистецтвознавець і художник, лауреат Національної премії України імені Шевченка Володимир Недяк зводить хутір «Козацькі землі України».Проїзджаючи повз Вереміївку  Кременчуцьким  шосе вирішив заїхати і подивитись на все те диво своїми очима.Щоб потрапити до скансену треба проїхати по центральній вулиці через всеньке село.Не помітити його неможливо,бо вже здалеку в очі кидаються три величні вітряки.

Вони наскільки притягують погляд,що спочатку навіть не помічаєш незавершену будівлю музею,яка стоїть значно ближче до дороги

.

На в'їзді до скансену мене з огляду на вихідний день зустрів охоронець.Як стало ясно з розмови,яка зав'язалась,що в будній день зустрів би мене теж він,або його змінник.Тому що зі зміною влади в Україні припинилося фінансування цього проекту і будівництво ведеться тільки тоді,коли з'являються гроші.А таке,як видно,буває не часто.

Із автентичних експонатів в музеї є декілька скіфських(чи половецьких?) баб

і добра гора жорен до млинів.До речі ,млини в скансені діючі.

Це постійні мешканці хутора

Взагалі,скансен,хоч і не добудований,не справляє такого гнітючого враження,як cкансен "Козацький хутір" в селі Стецівка на Чигиринщині.Там враження таке,що його вже ніхто ніколи не добудує.Чомусь віриться,що  будівництво в Вереміївці буде завершене і експозиція запрацює.

І на завершення один симпатичний,на мій погляд,пейзажик,який трапився мені по дорозі додому

Прогулянка Тясминським каньоном

Окрасою міста Кам'янки,що в Черкській області,є річка Тясмин.Ця річка майже замкнутим колом звивається навколо Холодноярського плоскогір'я.Може видатись дивним,але від витоків річки до місця її впадіння в Кременчуцьке водосховище по прямій лінії всього 25 кілометрів.Це при тому,що протяжність течії річки майже 200 кілометрів.Підвищена хвиляста поверхня Придніпровської височини зумовила те, що Тясмин в районі Кам’янки має вигляд гранітного каньйону.

Досьогодні вчені сперечаються про походження назви річки.Одні з них,з огляду на те,що річка,звиваючись,декілька раз змінює напрямок свого русла,виводять її назву від татарського "тасма"(стрічка),інші,враховуючи природні особливості берегів,які кам'яними обіймами стискають річку,схиляються до думки,що назва означає "кам'яне місце".До речі,саме від цих кам'яних скелястих і берегів і походить назва містечка.

На думку геологів, долина річки Тясмин утворилися ще за часів танення льодовика. При потеплінні величезна льодова маса відступала,згортаючи все на своєму шляху,і на її місці утворився каньон.Відбувалися ці процеси не багато не мало два мільярди років тому.Хоча цей каньон не такий величний,як каньони Миколаївщини,чи Буцький каньон,все ж він має неабияке наукове значення.

Тясминський каньйон – це 12-15-метрові скелі, які велично здіймаються над річкою, мальовничий ландшафт лісостепової зони, ряд рідкісних судинних рослин і реліктовий комплекс мохів ,яких тут більше 50 видів. Скелі каньйону поросли глодом, татарським і польовим кленом. Зустрічаються тут і регіонально рідкісні рослини – папороті видів аспленій волосовидний, багатоніжка, цистоптерис. Правий берег Тясмина представлений степовою рослинністю.

Тясминський каньон-цінна пам'ятка природи місцевого значення,зареєстрована в 1975 році.Сьогодні ж,з огляду на величезну кількість реліктових рослин,які тут зростають,і важливість їх збереження,ставиться питання про зміну статусу каньону на пам'ятку державного значення.

Неабиякий інтерес ботаніків викликає флора степових схилів і ділянок степу,що розкинулись по обидва боки Тясмину.На степових схилах переважають рослини,які раніше домінували в українських степах,а зараз,завдяки діяльності людей,в інших місцях майже не збереглися.Багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

Краса скелясих берегів Тясмину та скелі каньону привертали увагу не одних лише вчених.Російський поет О.Пушкін,який приїхав в 1820 році до Кам'янки,був зачарований красою тутешніх місць.Розповідають,що саме скелясті береги Тясмину надихнули поета на вірші,які ввійшли до кращих шедеврів світової лірики.Але,чи то Пушкін далі скелі,яка зараз носить його ім'я,більше ніяких скель каньону не бачив,чи просто так місцеві краєзнавці подають історію,але зараз,коли питаєш,що з природних цікавинок варто подивитися в Кам'янці,віповідають,що скелю Пушкіна,замовчуючи про сам каньон,який розташований від скелі Пушкіна трохи в низ за течією.

Скеля посеред Тясмину,на якій Пушкін полюбляв писати вірші

Скелястими берегами Тясмину любив гуляти і П.І.Чайковський.Ввійшовши в життя композитора,цей мальовничий куточок природи назавжди залишився в його серці ,спогадах і,звісно,в музичних творах.

Хочеться сказати,що в межах каньону б'є багато джерел і струмків з питною водою,які є хоч невеличкими,а все ж притоками Тясмину.Особисто я,гуляючи каньоном, нарахував їх щось біля десятка.

Тож рекомендую вам прогулянку цим мальовничим каньоном,під час якої ви зможете побачити багато чарівних краєвидів,подихати чистим повітрям і послухати...тишу.Як дістатися каньону?Враховуючи,що вказівників для туристів там немає,найкраще пройти до нього від автостанції ,яка розташована поруч,пішки,чи проїхати велосипедом.А от автівку краще залишити на горі.

А тим часом Тясмин,річка зі скелястими берегами,як і тисячі років тому,несе свої спокійні води полями,лісами і перелісками...