пʼятниця, 6 квітня 2012 р.

Подорож в казку

Неодноразово бачив на фото як цвітуть підсніжники.Бачив на тих фото цілі плантації цих чарівних первоцвітів і,відверто кажучи,не вірилось мені,що така краса і в такій кількості може існувати в наших лісах.Адже ті фото,з огляду на кількість квітів,швидше нагадували мистецький фотомонтаж.Ще знав,що в Холодному Яру знайти підсніжники можна або знаючи місце їх зростання,або випадково,що саме по собі малоймовірно,з огляду на величезну площу заповідника.У всякому разі неодноразові намагання знайти їх самостійно успішними не були.Тож через цю причину в мене досі не було жодного знімку підсніжників.Цю проблему допоміг вирішити ,який,власне, і запросив мене взяти участь в цій поїздці.
Пішохiдний маршрут почався від Креселецького лісництва,де до нас приєдналися двоє провідників,вірніше провідниць,бо,як я вже казав,самим шукати підсніжники в Холодноярському лісі-пустий номер.
На початку нашого маршруту нам траплялися лише проліски.До цього дня я їх сильно не розрізняв.Проліски-то й проліски.Але наші екскурсоводи пояснили нам,що в Холодноярському урочищі зростають два види проліска-пролісок дволистний і пролісок сибірський.
Пролісок дволистний
Він же,з розкритими квітами
А це вже пролісок сибірський.Можна помітити,наскільки вони різні
На якийсь час ми затримались,щоб пофотографувати цю красу.Але це все виявились лише квіточки(вибачте за тавтологію) в порівнянні з тією красою,яка чекала нас попереду.
Ще на якийсь час ми затримались біля лісового озера,яке насправді виявилось звичайною балюрою для диких свиней.Цей нюанс нам пояснили наші провідниці,тим самим вбивши особисто в мені віру в прекрасне і світле:)
Але,як виявилось,не на довго,бо галявини з підсніжниками були вже зовсім недалеко.
Коли піднімаєшся на пагорб і бачиш таку картину,спочатку тобі захоплює дух.А потім,мимоволі в голові зринає думка"Ні,це фотошоп!",а вже пізніше,трохи заспокоївшись,починаєш адекватно реагувати на ситуацію і милуватись цим казковим видовищем
Коли дивишся на ці плантації підсніжників,здається,що на зелену траву сіла сила-силенна білих метеликів і достатньо зробити один необережний рух і ці метелики розлетяться в різні боки.
Навряд чи хтось з нас може сказати скільки часу ми тут провели.Час летів непомітно,бо були ми в полоні улюбленої справи-фотографували всю ту красу.
чекає поки на хвилинку вигляне сонце
чаклує над камерою
,Оксана і
Вся(вірніше,майже вся)наша компанія разом з нашими чарівними провідницями
Велике спасибі цим симпатичним панянкам,які показали нам таку красу!Також висловлюю подяку і за організацію цієї поїздки а всім учасникам цієї невеличкої подорожі дякую за приємну компанію!

Немає коментарів:

Дописати коментар