Їдучи трасою Черкаси-Шпола-Умань ви неодмінно проїдете через велике мальовниче село Лозуватка,яке розкинулось по обидва боки дороги. Колись цю дорогу називали Битим, або Чорним шляхом. По ньому тупотіли коні турецько-татарських орд, що так часто нападали на наші землі, грабуючи людей і вивозячи їх в неволю , по ній, плюндруючи наші землі, йшли польські завойовники, по ній же тікали вони під час національно-визвольної землі під проводом Богдана Хмельницького.Саме тут, майже в центрі України, в 1649 році і виникло село. За переказами засновано село на річечці тієї ж назви, що брала свій початок з підземного озера по той бік Битого шляху. Достеменно відомо, що першими поселенцями були три брати – чумаки Черненки і джура козацького війська Гегельський.
Спочатку Лозуватка входила до Брацлавського воєводства Речі Посполитої і власником її був шляхтич Ксаверій Любомирський, а після другого переділу Польщі відійшла до Російської імперії і дісталась князю Потьомкіну.В середині 19 століття Лозуватка спочатку належала поміщиці княгині Лопухіній, що жила в Дар’ївці, а потім її отримав у власність князь Григорій Голіцин.
Нелегкою була доля селян і не один раз вони організовували бунти проти своїх поміщиків.Докорінні зміни сталися в селі після відомих подій в жовтні 1917 року.Була розподілена між селянами земля і вже в 1928 році в Лозуватці було тридцять товариств спільного обробітку землі.Одне з них,артіль «Зірка», одержала в премію трактор «Фордзон».В 1930 році після завершення колективізації був утворений великий колгосп, що носив ім’я Сталіна.Згодом він став іменуватися колгоспом імені 1 травня . За видатні успіхи у веденні сільськогосподарського виробництва в 1939 році колгосп було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
В 1969-1970 роках в Лозуватці з ініціативи уродженця села кандидата біологічних наук Івана Ничипоровича Гегельського і при матеріальній підтримці місцевого колгоспу було закладено дендропарк,якому судилося стати одним з найкращих в Україні.Його навіть називали конкурентом уманської "Софіївки".Вчений за своє життя спроектував не багато не мало 57 парків, а один з проектів подарував односельчанам.Парк став улюбленим місцем відпочинку селян Лозуватки і гостей Шполянського району,до якого за адміністративним поділом належить Лозуватка.
Сотні селян приймали участь в спорудженні паркових алей,містків,альтанок.На річці Лозуватці був споруджений ставок,посеред якого був насипаний острів.Острів був з'єднаний з обома берегами ставу підвісними містками.Було висаджено 264 види дерев,найунікальніші з яких – це тюльпанове дерево, ялиця Дугласа з американських Кордильєр, тис далекосхідний. Одного лиш дуба в парку висаджено 60 видів(!),а кількість туй і ялин,які висаджені вздовж алей,взагалі не полічити.А загалом висаджено тоді було близько 3 тис дерев і 20 тис кущів!
Під час так званої перебудови,коли розвалився колгосп,парк занепав.Було припинене водопостачання,парк загущавився,були зруйновані декоративні металеві конструкції ,підвісний міст,потроху розтягли тротуарну плитку з алей.
Приємно бачити,що останнім часом до нього приклалася хазяйновита рука.Коли 2006-го року влада в селі помінялася,була розчизчищена вся територія парку, полагоджений підвісний місток. Наступного року був доведений до ладу ставок.Навіть лебеді,які під час руїни перестали прилітати весною на парковий став,відновили свою багаторічну традицію.Залишилось лише відновити водопостачання парку,щоб в каналах і декоративних озерцях парку знову з'явилась вода.
Кілька лозуватців організувалися в такий собі кооператив, скинулися грішми й зарибнили ставок коропом, карасем трьох видів, товстолобом і білим амуром.Тепер,придбавши за 100 гривень абонемент,будь-хто може весь літній сезон рибалити в ставку.
У парк почала частіше навідуватися молодь, бо тепер є на чому посидіти, а молоді подружні пари, що тільки-но побралися, залюбки фотографуються на лоні чарівної природи.Дуже симпатичний,на мій погляд,парк,але має він ту ж саму проблему,що і інші наші парки-брак фінансування.Можна лише уявити,як би цей парк розквітнув,коли б в сільської ради була можливість найняти для роботи в парку спеціалістів-дендрологів.Бо правди ніде діти:хоча парк більш-менш доглянутий і прибраний,йому не вистачає ландшафтного архітектора,який міг би зробити цей чудовий парк ще більш чудовим.Тоді б цей парк точно зміг посперечатись зі славнозвісною уманською "Софієвкою".
