пʼятниця, 23 березня 2012 р.

Гора Пивиха

Коли ви їхатимете трасою Київ -Золотоноша- Кременчук ,ваша дорога неодмінно проляже через містечко Градизьк Глобинського району Полтавської області,біля якого розташована одна з багаточислених туристичних родзинок Потавщини - Гора Пивиха.Ця геологічна та історична пам'ятка є заказником місцевого значення, пам’яткою природи з 1969 року, і є цінним місцем збереження унікального ландшафту Лісостепу. Висота гори - 169 м над рівнем моря.В 2008 році гора номінувалась від Полтавщини на всеукраїнському конкурсі "7 чудес України".І хоча в список офіційних чудес вона не потрапила-менш чудовою від того не стала.
Пивиха – перлина Придніпров’я, порізана ярами, вкрита зеленим лісом, з обривчастими берегами моря.Місцевість чимось нагадує Трахтемирів,до того ж має неабияке історичне минуле.Поселення думського боярина Романа Михайловича Пива, що знаходилось на горі у давні часи, належало руським боярам Пивам. На схилі гори була викопана печера, а згодом збудована церква, яку неодноразово руйнували під час набігів кримськиі татари. Але церкву відбудовували і згодом Миколаївська церква перетворилась у монастир. Чоловічий Пивгородський (Пивогірський) Миколаївський монастир у ХVІІ столітті став значним релігійним і політичним центром, що відігравав неабияку роль у боротьбі з уніатством, подій козацько-селянських повстань під проводом П.Павлюка, національно-визвольної війни Б.Хмельницького.
На території Пивгородського монастиря знаходилися Антоніївська та Аннозачатіївська церкви та декілька вітряків. Після пожежі у 1774 році, яка знищила майже всі дерев’яні споруди, був споруджений Михайлівський мурований собор та дзвіниця на в’їзді в монастир. У 1786 році монастир було закрито, а маєтності секуляризовано. Михайлівський собор перетворили у парафіяльну церкву, а згодом – у кладовищенську.
Ще в ХІХ столітті на Пивисі знаходились залишки валів і насипів стародавнього укріплення Городиської фортеці. Тут знаходили палену цеглу, що була будівельним матеріалом фортеці. Сліди фундаменту кам’яної фортеці були помітні на південній частині насипу. Тут стояла кам’яна башта, що слугувала козакам спостережним пунктом за рухом противника по плавнях Дніпра. Фортеця являла собою продовжений прямокутник, площею в 5 десятин, обнесений високим валом.Зараз,коли перебуваєш на Пивисі це важко уявити-наскільки цю місцевість змінив час та руйнівна сила створеного тут в 1959-1961 роках Кременчуцького водосховища.
Після розливу водосховища,хвилі якого під час шторму сягають семи метрів,гора постійно підлягає руйнуванню.Мало рятує її насипана по береговій лінії захисна дамба.Більш того,рятувати часто доводиться саму дамбу.Кожен рік вода "злизує" від семи до десяти метрів гори.Таким чином,під водами водосховища вже опинилось більше 600 метрів гори.Місцеві мешканці розповідають,що досить страшно споглядати,як під час штормів та сильних вітрів від Пивихи відколюються шматки величиною з дев'ятиповерхівку Люди знаходять залишки монастиря,які,впавши вниз, вимиваються водами Дніпра.Ця ситуація зайвий раз показує,як в нашій країні відносяться до історико-культурної спадщини.Наступне фото-ілюстрація вище сказаного.
Коли стоїш на вершині Пивихи,то найкраще розумієш зміст вислову "Кременчуцьке море".Адже ширина водосховища в районі Градизька сягає 28 км і лише в сонячний погожий день,коли на небі немає імли,вдалині проглядається рідний мені правий берег.Дуже важко осягнути факт,що в 16-тому столітті в районі сучасного Градизька існувала переправа через Дніпро.
Під обривчастими берегами гори(між іншим дуже ризиковано!)відпочивають числені жителі Полтавщини.Ще треба сказати,що гора Пивиха містить велику кількість жовтої,білої та блакитної глини.Кожен з цих різновидів глини містить велику кількість кремнію,але відрізняється за іншими показниками.Ці глини використовуються при лікуванні більше 30-ти хвороб,а також в косметології.Офіційна медицина лікувальний ефект не підтверджує,але і не заперечує.І місцеві пані,перебуваючи на відпочинку під Пивихою,щедро вимащуються глиною від носа до п'ят,аргументуючи ці свої дії чудодійною дією глини з Пивихи на шкіру і організм в цілому.Жаль,фотографуватись ці пані в глині не побажали,а видовище досить ефектне,повинен я вам сказати:)
За духовне,так би мовити,натхнення в написанні цього посту хочу подякувати .Якби не він-не знаю,коли б і зібрався:)
Просмотреть увеличенную карту

Немає коментарів:

Дописати коментар