середа, 28 серпня 2013 р.

Сунки.Колишня столиця українського мистецтва.

Надворі тріщить мороз і саме час розповісти про мою травневу мандрівку до села С́унки,що на Смілянщині. С́унки розташовані за 9 км від м. Сміла і через незручне автобусне сполучення між Смілою і Сунками мені довелось подолати цю відстань пішки.
Село розкинулось в мальовничий місцевості серед пагорбів та лісів, і Дніпрова вода під час повені доходила до села і підмивала його, а воно осувалося. Від цього нібито і пішла назва-Сунки.Ось що пише Л.Похилевич про це село:"Сунки, село в 8-ми верстах от местечка Смелой, при истоках ручья Сунки, в Мотроненском лесу начинающихся. Жителей обоего пола 2020. Село это вместе с Залевками и деревней Бузуковцем и 6232 десятинами земли, составляет вотчинное имение Софии Николаевны Раевской, которое она наследовала от покойного своего отца, генерала от кавалерии Николая Николаевича Раевского, двоюродного внука Потемкина. Во владении ее состоит также Болтышский ключ в Чигиринском уезде и значительное имение в Великороссии. В Сунках крестьяне приобрели в собственность, по выкупному договору 1863 года, 1468 дес. земли за 64952 рубля."
Сунки – чудове українське село з неймовірно живописним ландшафтом та надзвичайно цікавою історією,яке розташоване на початку лісового масиву, який тягнеться до Холодного Яру.На початку XIX ст. село належало відомому герою російсько-французької війни 1812 р. генералу М.М.Раєвському, в середині XIX ст. — його доньці Софії Раєвській.
Самий цікавий період з історії села починається,коли наприкінці ХІХ ст. до Сунок переїздить княгиня Наталія Григорівна Яшвіль.В долі княгині Яшвіль змішалися дві крові: роду Філіпсонів із Шотландії та Яшвілів із Грузії. ЇЇ чоловік командував лейб-гвардії гусарським полком на Привіслянщині. На Смілянщині Яшвілю припало у спадок понад три тисячі десятин ґрунтів.У 1893 році його життя несподівано і трагічно обірвалось в Сунках. Об’їжджаючи скакового коня, він упав із нього і відбив собі нирки. Після його смерті княгиня поселяється у своєму вкрай занедбаному маєтку в Сунках. В той час більшість населення села працювало на економіях сусіда княгині-графа Бобринського. Треба було з чогось починати вести господарську діяльність.Чудово розуміючи потреби і менталітет селян, його звички, культуру, княгиня приймає єдине можливе у тій ситуації рішення. Вона вирішує підтримати ремісницькі навики населення доповнивши їх своєю обізнаністю та мистецькою освітою. Вона розбудувала хутір Княгинине під лісом, біля ставків, перетворила його на справжнісінький рай.
Хутір Княгинене згодом перетворюється на мистецький центр спілкування видатних діячів культури і мистецтва. У княгині тривалий час гостюватимуть першорядні митці і діячі культури. У княгині Яшвіль було немало турбот, але вона мала за мету відкрити в селі майстерню з художньої вишивки, килимарства, різьбярств по дереву, а ще майстерню із карбування на металі та столярного виробництва. Маючи художню освіту,Наталя Яшвіль майстрів набирала переважно із сунківських селян. Підвищувала їх майстерність заснована княгинею місцева школа художніх промислів. До речі в селі було споруджено школу для дітей селян з обов’язковим навчанням певних ремесел. У селі працювала безкоштовна лазня.В Сунках було відроджено старовинні кустарні промисли — сунківської розписної кераміки та сунківської вишивки. Найліпші вироби майстрів неодноразово створювали фурор в Європі. Витинанки сунківських майстринь навіть нагородили малою медаллю на виставці у Парижі. Дісталася їм велика срібна медаль на виставці 1909 року в Києві. Премією були увінчані творці вишивок і в Петербурзі на другій всеросійській виставці в 1913 р.А скільки витворів мистецтва місцевих майстрів розійшлося по приватних колекціях-одному Богу відомо.До 1917 року майже всі землі поблизу маєтку були власністю княгині Яшвіль.В закритому з усіх сторін урочищі створився чудовий мікроклімат, що надавало змогу вирощувати виноград, залишки якого ще й зараз можна зустріти як на садибних ділянках так і на території самого парку.Маючи неабияку комерційну жилку,Яшвіль спорудила цегельний та спиртовий заводи, керамічний цех, розвинутими були рільництво, садівництво, та рибництво.У сусідньому з маєтком урочищі Козиреве княгиня влаштувала свій заповідник. Там водилися лосі і олені, кабани та козулі, фазани і куріпки.
Зараз це може видатись дивним і нереальним,але дальновидна княгиня часто обходила селянські двори,випитуючи потреби селян, по можливості вирішуючи їх. Наталія Григорівна брала на утримання дітей-сиріт, лікувала їх за свій рахунок.
В маєтку княгині у Сунках 9 років прожив із дружиною російський живописець Михайло Васильович Нестеров.Саме в Сунках він створив знаменитий портрет княгині Яшвіль,який нині знаходиться в Київському музеї російського мистецтва.
фото з Вікіпедії
Після проголошення радянської влади княгиня емігрує до Чехії,де теж займається благочинною діяльністю,іконописом,згдом керуватиме госпіталем.Але то вже зовсім інша історія...Додам лише,що померла Н.Г Яшвіль в Празі і похована на Ольшанському цвинтарі.В Сунках же вітрами революції буде зруйнований родинний маєток Яшвілів і від нього залишиться лише парк…Вже пізніше при Сунківському будинку культури буде створений народний музей,в якому виставлені чудові зразки витворів народного мистецтва -сунківських вишивки і кераміки.Нажаль,відвідати цей музей я не мав змоги через його незрозумілий графік роботи.
Сунківський краєвид
Коли пройти через центр Сунок і піднятися по вулиці Лісовій на гору,то перед нами повстане дерев'яна Троїцька церква.
Вона збудована в 1864 році,коли Сунками володіла Софія Раєвська.Під час радянської влади храм спіткала звичайна для храмів України доля:в 1937 році він був закритий.З нього зняли бані і переобладнали під колгоспну комору.Поновилася служба в храмі в 1941 році і з тих пір не припинялася.
На цьому наша пішохідна екскурсія Сунками закінчується.А мене чекає звортня дорога до Сміли довжиною в 9 км...

Переглянути більшу мапу

Немає коментарів:

Дописати коментар