середу, 13 червня 2012 р.

Мгарський Спасо-Преображенський монастир

В суботу я,нарешті, здійснив давно задуману подорож до села Мгар.Село розташоване за 5 км від міста Лубни Полтавської області і відоме тим,що саме тут знаходиться духовна перлина Полтавщини-Спасо-Преображенський монастир.
Про історію монастиря я розповідати не буду,цю інформацію можна знайти в неті і в багатьох поліграфічних виданнях.Розповім про саму поїздку і враження від неї.Дорога з Черкас на Мгар-132 км- пролягає через Чорнобай-Оржицю-Лубни.Їдучи скутером,я подолав її за 3 години.
Річка Оржиця
Довелось постояти з 10 хвилин на залізничному переїзді біля Лубен,очікуючи проїзду електрички.Окремо хочеться сказати,що коли порівняти якість доріг на Полтавщині і в нас,на Черкащині,то це порівняння буде не на користь Черкащини.Дороги на Полтавщині набагато якісніші,до того ж широкі.І ці широкі дороги ще розширюють,додаючи по1-2 ряди.
Виїхавши на шосе Київ-Харків,за порадою таких же мандрівників,як сам,поїхав в об'їзд Лубен,щоб не петляти по місту і трохи скоротити шлях.Ще здалеку запримітив на горі монастирську дзвінницю,копула якої здіймалася над кронами дерев.Звернувши з шосе на покажчику "Мгарський монастир",я на деякий час втратив її з поля зору,але через декілька хвилин дзвінниця стрімко здійнялась вгору,на цей раз відкрившись повністю.
Припаркувавши свого "Vipera",я вирушив до мети своєї подорожі.На воротах монастиря мене зустріла гостинна табличка,яка попереджала про дотримання дрес-коду.Оглянувши себе,я вирішив,що з дрес-кодом в мене все гаразд.Табличка також забороняла на території монастиря фото і відеозйомку.Ну,це не до мене,я й не збирався фотографувати:).До речі вже потім я побачив,що не фотографували там лише ліниві,або ті,в кого знімати не було чим.
Домінантою монастиря,безперечно,виступає Спасо-Преображенський собор.Збудований в стилі українського барокко,він чудово доповнюється дзвінницею,теж барокковою,але збудованою дещо пізніше.
Садиба монастиря буквально потопає в зелені дерев.Тут цілі сади яблунь,горіхів,квітів,медоносів.До речі,мед з монастирської пасіки відомий своїми цілющими властивостями далеко за межами Полтавщини.
В монастирі людно.Окрім вірян МП можна зустріти багато пересічних туристів і людей,яких цікавить історія.
Монастир має пекарню,пасіку,готує лікарські трав'яні збори,квас,також має власне книжкове видавництво.
Зберігаючи і реставруючи стародавню архітектуру,монастир активно будується,часто використовуючи сучасні будматеріали,які,м'яко кажучи,не гармонічно виглядають поруч з автентичними спорудами.
Намилувавшись старовинною архітектурою я подався на оглядини монашого скиту.
Церква в скиті,на перший погляд,новобуд.Насправді ж це "відреставрована" Благовіщенська церква.З пластиковою вагонкою,металопластиковими вікнами,сучасною покрівельною бляхою-матеріалами,здатними спотворити навіть саму старовинну будівлю.Але в монастирі цим,схоже не переймаються.
Біля могили священників,розстріляних радянською владою в роки войовничого атеізму.
Зразу за воротами скиту починаються монастирські земельні угіддя,які останнім часом значно розширились.
Бувши практично поруч не міг не відвідати Курган скорботи,на якому розташований пам'ятник жертвам голодоморів 32-33 років на Полтавщині.На мій погляд саме розумне архітектурне рішення на цю тему.Заставляє задуматись.
Не можу себе віднести до істиних вірян,тим більше МП,але пробувши декілька годин в монастирі,я відчув,що в мене в душі настала якась рівновага,спокій,якесь умиротворення.Пояснюють це по-різному-намоленістю місця,енергетикою,врешті решт тишею.Але особисто мене ці відчуття огортають тоді,коли я перебуваю в місцях,пов'язаних з історією.Місцях,де минуле через сьогодення прямує в майбутнє.А Мгарський монастир є саме таким місцем.
.

Немає коментарів:

Дописати коментар