В суботу я,нарешті, здійснив давно задуману подорож до села Мгар.Село розташоване за 5 км від міста Лубни Полтавської області і відоме тим,що саме тут знаходиться духовна перлина Полтавщини-Спасо-Преображенський монастир.
Про історію монастиря я розповідати не буду,цю інформацію можна знайти в неті і в багатьох поліграфічних виданнях.Розповім про саму поїздку і враження від неї.Дорога з Черкас на Мгар-132 км- пролягає через Чорнобай-Оржицю-Лубни.Їдучи скутером,я подолав її за 3 години.
Річка Оржиця
Довелось постояти з 10 хвилин на залізничному переїзді біля Лубен,очікуючи проїзду електрички.Окремо хочеться сказати,що коли порівняти якість доріг на Полтавщині і в нас,на Черкащині,то це порівняння буде не на користь Черкащини.Дороги на Полтавщині набагато якісніші,до того ж широкі.І ці широкі дороги ще розширюють,додаючи по1-2 ряди.Припаркувавши свого "Vipera",я вирушив до мети своєї подорожі.На воротах монастиря мене зустріла гостинна табличка,яка попереджала про дотримання дрес-коду.Оглянувши себе,я вирішив,що з дрес-кодом в мене все гаразд.Табличка також забороняла на території монастиря фото і відеозйомку.Ну,це не до мене,я й не збирався фотографувати:).До речі вже потім я побачив,що не фотографували там лише ліниві,або ті,в кого знімати не було чим.
Домінантою монастиря,безперечно,виступає Спасо-Преображенський собор.Збудований в стилі українського барокко,він чудово доповнюється дзвінницею,теж барокковою,але збудованою дещо пізніше.
Садиба монастиря буквально потопає в зелені дерев.Тут цілі сади яблунь,горіхів,квітів,медоносів.До речі,мед з монастирської пасіки відомий своїми цілющими властивостями далеко за межами Полтавщини.
В монастирі людно.Окрім вірян МП можна зустріти багато пересічних туристів і людей,яких цікавить історія.
Монастир має пекарню,пасіку,готує лікарські трав'яні збори,квас,також має власне книжкове видавництво.
Зберігаючи і реставруючи стародавню архітектуру,монастир активно будується,часто використовуючи сучасні будматеріали,які,м'яко кажучи,не гармонічно виглядають поруч з автентичними спорудами.
Намилувавшись старовинною архітектурою я подався на оглядини монашого скиту.Церква в скиті,на перший погляд,новобуд.Насправді ж це "відреставрована" Благовіщенська церква.З пластиковою вагонкою,металопластиковими вікнами,сучасною покрівельною бляхою-матеріалами,здатними спотворити навіть саму старовинну будівлю.Але в монастирі цим,схоже не переймаються.
Біля могили священників,розстріляних радянською владою в роки войовничого атеізму.
Зразу за воротами скиту починаються монастирські земельні угіддя,які останнім часом значно розширились.
Бувши практично поруч не міг не відвідати Курган скорботи,на якому розташований пам'ятник жертвам голодоморів 32-33 років на Полтавщині.На мій погляд саме розумне архітектурне рішення на цю тему.Заставляє задуматись.
Не можу себе віднести до істиних вірян,тим більше МП,але пробувши декілька годин в монастирі,я відчув,що в мене в душі настала якась рівновага,спокій,якесь умиротворення.Пояснюють це по-різному-намоленістю місця,енергетикою,врешті решт тишею.Але особисто мене ці відчуття огортають тоді,коли я перебуваю в місцях,пов'язаних з історією.Місцях,де минуле через сьогодення прямує в майбутнє.А Мгарський монастир є саме таким місцем.
.
Немає коментарів:
Дописати коментар